Гриби з Юггота - 20 («Fungi from Yuggoth» by Howard Phillips Lovecraft)
20. Нічні примари.
Про склеп звідкіль вони – ти не питай,
Я кожен вечір бачу тих істот,
Їх роги, чорні крила, хижий рот,
Шипів пекельних пару з їх хвоста.
Північний вітер хмару їх несе,
Ось грубих пазурів миттєва лють –
Мене вони у подорож беруть,
В світи жахливі, там де сіре все.
Вершини Тока промайнули враз,
Хоча кричати й намагався я
І в шахту, до ставка брудного шлях,
Де шогготи дрімливі у цей час.
Але ж! Якби хоч звук я чув від них,
Та й лиць не знайдеш у створінь німих!
XX. Night-Gaunts
Out of what crypt they crawl, I cannot tell,
But every night I see the rubbery things,
Black, horned, and slender, with membraneous wings,
And tails that bear the bifid barb of hell.
They come in legions on the north wind’s swell,
With obscene clutch that titillates and stings,
Snatching me off on monstrous voyagings
To grey worlds hidden deep in nightmare’s well.
Over the jagged peaks of Thok they sweep,
Heedless of all the cries I try to make,
And down the nether pits to that foul lake
Where the puffed shoggoths splash in doubtful sleep.
But oh! If only they would make some sound,
Or wear a face where faces should be found!
