У відчаї зорі, у розпачі небо,
Торкають сльозою холодні дощі -
Ну що ж тобі, кате, у юності треба?
Смертельні дороги невинній душі...
Обабіч стежками Господнє розп'яття,
Розп'ятий в нім світ у молитві снує,
Від смерті там крик і німеє зачаття -
Зозуля у лузі життя не кує.
Зміїне сичання, окопи в окопах,
Німеє причастя, холодне - на взрид,
Свічки божевіллям вплелися у липах,
Цвітуть чорним цвітом, торкаючи хрип.
Сьогодні та вчора... руїна в руїні -
А що буде завтра? Розкаже вам Бог.
Могили й хрести, в них сини України,
Дороги, степи, дикий відчай тривог...
