Як я хочу забутись в обіймах долонь твоїх!
Тільки ми, поміж нами лиш дотик долоні, і тиша…
Світ завмер, навіть стукіт сердець притих,
Глибина відчуттів все триваліша та густіша…
Бісеринки роси покривають твоє чоло.
Не відсмикуй руки! Випадковий союз не порушуй!
По маленьких судинах струмує твоє тепло,
Відкриває канали, пульсує, пробуджує душу.
Я її збережу, цю невинну поєднану мить,
Блиск очей приховаю. Нічого тобі не залишу…
В чорний день, коли лихо-біда прогремить,
Добрим словом тривоги твої і жалі заколишу.
Знаю, щастя згоріло, кохання твоє відцвіло.
Біля тебе я бути не можу, не мушу, не маю…
Але це відчуття, коли руку кладеш на чоло!..
Я всім тілом так міцно незримо тебе обіймаю…
