Журавликом їм осінь прокричала,
Нагадуючи про солідний вік.
Вони ж прямують до свого причалу.
В волоссі снігу більше, ніж торік.
Пливуть навстріч вітрам своїм життєвим,
Їх не лякають бурі і шторми.
І радощі були, хоч і миттєві,
Та від життя ніхто з них не втомивсь.
Сприймали все, немов дарунок Божий,
Смакуючи взаємним почуттям,
Повірили, що біди переможуть,
Бо ж не одна стрічалась за життя.
Долали шлях свій. Виросли онуки.
І правнуків почувся голос теж.
Були хвилини й чорної розпуки.
Життя дісталось довге й непросте.
Не нажили і зайвого багатства,
Хоч пів століття пройдено удвох.
Несуть в серцях своє маленьке щастя,
Опікою якому став сам Бог!
7.06.2023.
Ганна Верес Демиденко