Соловейко, мій друг,
Миті наші життя,
Мов хмарина в путі
Майже без вороття…
То дощем до землі,
Поміж них Сонця світ,
Що нам світло несе,
Душу зве у політ.
На ці квіти поглянь,
Витонченість в нас звуть,
Ця краса філігрань –
Мабуть вся їхня суть.
Прочитай в них любов,
Цілі штабелі мов,
В них побачиш мольби,
Що в мені і в тобі.
Ніжність й відданість нам –
Дар, щоб в нас проросли,
В земних доньках й синах –
До полів й полонин…
Гармонійний цей світ
Берегти понад все,
Це його заповіт,
В діях – наше лице…
27.02.2023р.
