Смутком забинтована,
У журбі згорьована,
Та летить лелека до гнізда,
А гніздечко сховане,
Від біди врятоване,
Тулиться до хати край села.
Загриміло градами,
І на землю падає,
І до болю землю обпіка,
А лелеки журяться,
У гніздечку туляться,
Бо не знають, що на них чека.
А на ранок втомлені,
Та любов'ю сповнені,
Узялись гніздечко прибирать,
Обійнявшись крилами
І зібравшись з силами,
На своїх чекають лелечат.
Прийде тепле літечко,
Уберуться в пір'ячко,
Полетять лелеки у світи,
А весною парами
Зможуть поміж хмарами
На крилі любов свою нести.
І земля відродиться,
Зранена загоїться,
Нам крильми змахне у небі птах,
Будемо щасливими,
Бо були сміливими,
Долі ми пройшли тернистий шлях.
Автор Зоя Журавка
