* * *
О літа, літа мої ви, прихиліть голівку –
Такі милі та рідненькі, хоч цілуй долівку
Бабці Полі в старій хаті, де колись родився;
Повзав де по ній, пізніше там й ходить навчився.
Соняхи та кукурудза, гарбузи з баштаном
По стежині аж до низу, де криничка в лані,
А за ним старе річище, кладка, пасовище,
Де корівок всі доїли з сонечком найвищим…
А на вербну всю неділю уквітчали хату –
Сіни, кухню, так пахуче і усі кімнати…
О літа – куди ж ви милі в небеса злетіли?
Журавлями понад верби, ставом розговілись…
12.02.2023р.
