Волинь, Причорномор’я, Крим, Поділля,
Донецьк чи Слобожанщини земля,
Галичина чи Київщина – біль мій,
Кровить Полтавщина, де ворог поціляв.
Під обстрілами – Суми й Закарпаття,
Чернігівщина – запеклися в кров.
По Бессарабії б’ють яструби крилаті.
Щодня влучають в Харків та Дніпро.
Ось Нікополь з нескореним Херсоном,
Одеса, Буковинські Чернівці.
Село і місто – кожне в обороні,
Як боляче! Вандал влучає в ціль…
Ізюм та Маріуполь дивовижні –
Зруйновано, сплюндровано ущент.
Печуть у серці Київ, Запоріжжя –
Суцільний біль і негасимий щем...
Насилля… тиск… Аж запеклися губи…
Палаю я щоденно у вогні.
Та щиро вірю: мій народ тризубом
Відгонить люте плем’я дикунів.
Козацьку волю вбити неможливо!
На Цербера ти схожий, з пекла пса.
Хто прагне крові, грабежу, наживи,
з мечем прийшов – загине , вірю, сам!
