В ворожих орд жалю немає ні,
Вони бездушні, орки споконвіку,
Ми ні сказати хочемо війні,
Та все ж, вони жорстокі і цинічні.
Вони бажають знищити всіх нас,
Та то є дикість, жах, як може бути?
Така жорстокість в сьогодення час,
Цього ніколи нам вже не забути.
Ні Кременчук, ні Бучу, ні Ірпінь,
Ні інші, любі нам міста та села,
Це все пройде крізь серце поколінь,
Спливе в дітей, ця згадка невесела.
Не люди то, а зграя дикунів,
Росія нам не буде більш сестрою,
Багато хто в війну цю посивів,
Вона зміцнила друже нас з тобою.
10.08.22.
