Я не хочу більшого, лиш руку;
руку зранену, якщо можливо.
Я не хочу більшого, лиш руку
в тисячу ночей моїх безсонних.
Буде в ній вапняна білість лілії.
Буде голубом горнутися до серця.
Буде берегти вночі в дорозі,
і рішуче не підпустить місяць.*
Я не хочу більшого, лиш руку -
хліб насущний, білий саван болю.
Я не хочу більшого, лиш руку;
що крилом моєї смерті стане.
Інше все минеться.
Незнайоме хвилювання теж. Зорі вічні.
Інше все недовговічне; сумно вітрові
в час, коли втікають хмари листя.
* За повір'ям, людина помирає, коли на неї крізь вікно світить місяць
Federico García Lorca Casida de la mano imposible
Yo no quiero más que una mano;
una mano herida, si es posible.
Yo no quiero más que una mano
aunque pase mil noches sin lecho.
Sería un pálido lirio de cal.
Sería una paloma amarrada a mi corazón.
Sería el guardián que en la noche de mi tránsito
prohibiera en absoluto la entrada a la luna.
Yo no quiero más que esa mano
para los diarios aceites y la sábana blanca de mi agonía.
Yo no quiero más que esa mano
para tener un ala de mi muerte.
Lo demás todo pasa.
Rubor sin nombre ya. Astro perpetuo.
Lo demás es lo otro; viento triste,
mientras las hojas huyen en bandadas.
