ми – діти, ми – діти рарна.
ми ходимо цими долинами сонця.
дитя заплаче – лебідь прилетить.
ми – рарнові діти, атож.
ми – дослідники всесвіту.
ми бачимо обличчя нашого володаря.
воно – молоде, як золото,
й старе, як срібло, атож.
ми – слідопити всесвіту.
світанку, провидцю! позич мені вухо.
чи є ти реченим світанком dworn?
о, коли так, наближається темрява;
діти ведуть до мене останню рарнову пісню:
біла вовчиця тремтить, славетні часи померли,
звичаї неба скинуто, мов шкіру лускатого змія.
йди тепер до храму, засурми в свій ріг.
дерево-знахар кличе до церемонії,
лебідь-король кличе до церемонії,
той, хто старий, кличе до церемонії,
щирі вуста – так само кличуть до церемонії.
baptillicas caste, канчук володаря dworn,
сміється на вітрі, й лунає ревінням рога.
дурний, молодий! слабка молодецька магія:
бородаті мужі – в шинку, а ти ночуєш під тином.
бачиш, старшина вся мешкає на вогняному узліссі:
болото – під лівим боком, а під правим: гаряча піч.
там, в черепках lithonia, де струмки витікають з болота,
губиться ваше завзяття, і задихаються мрії.
тролі-з-горба істерично подивляються вниз-згори:
це був світанок війни, та його заглушила жадоба.
що їм робити? гага, охохо, іхіхі.
agadinmar, підбираючи поли, сходить на самий верх,
потім підносить руки, й мовить до рарна цю пісню:
beltane, чоловіче! ти ще колись повернешся!
ціла земля за тобою плаче.
тим часом надходить ворог, маршируючи косо й криво:
хто ми є? ми є dworns, диявольські діти.
наші сталеві мечі допровадять нас
аж туди; наші коні – страшні, мов пекельний вітер;
це – бойові машини богів-королів, dworns.
ми – літони, старі, як земля.
ми не знаємо смерти, як не знали народження.
ми – літони, драконове плем'я.
сьогодні ми нарешті обідаємо плоттю.
ми є trolls, ми всі вилізли раптом
з м'ясо-мозкової могили номер шість.
живемо на кістках; кістки обростають нами;
наші підземні кубла – просторі, брудні та вигідні.
хто хоче поїсти й погрітися, заходьте без церемоній.
битва пішла неправильно, невдало для миролюбців.
подертий та закривавлений, agadinmar шкандибає
там, де буде його могила, з молитвою на устах.
він благає нашого бога про заступництво та допомогу
такими словами: oh rarn, rarn!
ми не зробили тобі нічого-нічого поганого.
співаю до тебе словами, взятими з книги часу.
випари змін встають, вогкі тумани клубочаться.
о темряво, гряди! вкрий цей світанок мороком.
нехай вітри майбутнього та буревії минулого
зійдуться тут на квітучім полі,
й вирішать долю світу.
ми – літони, ми спричиняємо смерть.
ми пожираємо dworns, нам ненависне їхнє дихання.
ми розпинаємо їх на їхніх магічних колесах,
і пожираємо їх до останньої краплі крови.
ми є trolls, ми гриземо
кістки та каміння, ребра та пальці dworns.
ми погризаємо все кругле, тверде та правильне;
смерть сьогодні отаборилася
на могилі, що зветься marrow mound.
доленосною хмарою верхи гряде ватажок літонів.
він покінчив з минулим, і тепер поглядає в майбутнє.
тролі розсідлують коней, і спльовують кров на землю:
на них вже чекає вечеря з недоїдків,
і їхній нічний відпочинок.
що ж? їх усіх повезуть навалом
підводою долі, ці дикі страшні потвори,
десь за такі ворота, куди ми ніколи не ходимо –
ми, діти рарна, в світі, де все – даремне,
молилися тут навколішках
за те, щоб так все й сталося.
отже, священик вельми святковим голосом
прорікає: beltane відсьогодні зветься землею.
боги посилають дощ благословенної влади;
плем'я уклякло в молитві; ми, що були миролюбцями,
відсьогодні звемося людьми, слава навіки-віків.
остання підвода істот, повстанців супроти рарна,
вже виїхала за ворота, куди ми ніколи не ходимо.
настала пора бенкету; останній єдиноріг
з первосвящеником проголосили
завершення дня, і останню учту beltane.
сивий agadinmar знов розгорнув свою книгу.
він взяв розмальоване золотом біле яйце літона,
і поставив його на сонці на видному місці високо.
з того яйця почалися динозаври, тиранозаври,
пташки, ховрашки, метелики
та инші веселі звірята.
а ми – діти рарна; ми –
славетні дослідники всесвіту.
ми – великі перед обличчям того, що створив це все.
ми знаємо нашого вчителя: він молодий, як золото,
і старий, мов те срібло. так, ми – рарнові діти,
ми ходили долинами сонця;
ми – слідопити космосу
the children of rarn suite
https://www.youtube.com/watch?v=reBkn1MZeZE
…тут, на квітучім полі,…--Ви вживаєте уточнення, тож пропустили кому.
І ще: …діти ведуть пісню.. .Ведуть за руку, за допомогою мотузки, ланцюга?
Я не стверджую, що звернула увагу на всі Ваші помилки, але граматику,синтаксис і художні засоби мови треба вивчити, якщо вважаєте себе великим філологом.Попробуйте все-таки написати власний класичний вірш, пов’язаний з українською культурою. Пам’ятаєте, я вже Вам пропонувала? А заради цікавості погугліть «туманність Вуалі», «туманність Орла». Знайдете багато корисної інформації. А Ви знали, що лате означає не тільки напій, але й колір? Так, колір беж. З лексикою у Вас більш-менш, але в грамотності є прогалини. Успіхів Вам. Зверніть увагу, я не пропоную Вам писати КРАЩЕ англійською, ніж українськоюі не обзиваю.
Засурмили У свій… Правило: перед в, ф, хв, тв, св вживається прийменник і.
…болото—під лівим боком, а під правим— гаряча… В неповних реченнях ставимо тире і ніколи не вживаємо двокрапки. Вниз згори—тире зайве. До речі, в неповних реченнях може пропускатися будь-який член, в тому числі й головний. Напр. Туманність Плеяди, Вуалі, Орла. Тут відсутні підмети, а от в Гімні нашому в першому рядку пропущено присудок: «Ще не вмерлА України ні слава, ні воля»
У 7 кл. Ви вчили вигуки, вони пишуться через дефіс.Виправте.
Неправильно побудоване речення, де «їх усіх повезуть…»Якщо дикі страшні потвори це ті, хто (а не що)повезе, то перед ЦІ коми не треба.Перечитайте це речення.
…На сонці на видному місці…-- повторюване НА спотворює милозвучність мови.
Останній правопис скореговано, отже, початкова И вживається лише(!) в двох словах: ирод, ирій. !В «Священник» і «священний»—НН.
Далі: чому «ціла земля»? Без варіантів: уся земля, весь світ, весь день. ( тут би мені натякнути, що Вам краще було б послуговуватися рос. мовою)
Де у Вас «шкандибає» (куди?), де, туди, але не ТАМ.
Як на мене, граматичні помилки не так важливі у поезії взагалі і тут на сайті окремо. Їх колись редактори виправлять. Важливіше - НАПИСАТИ, СТВОРИТИ, ПЕРЕДАТИ ЕМОЦІЮ ТРОПАМИ, художніми фарбами... Хоча, то є лише моя особиста думка, звісно. Хіба, що двокрапки, тире - переінакшують сенс, тоді - звісно!
Дозволю собі зробити Вам деякі зауваження, які стосуються цієї роботи.
Насамперед назва твору англійською мовою. Чому іноземною?На українському Сайті публікуватися мають твори загальнодоступною мовою. Я добре розумію, наприклад, східнослов’янські, південнослов’янські, польську, німецьку.Англійської, на жаль, не знаю.Та Бог з ним.
Якщо Ви намагаєтеся розставляти розділові знаки в роботі, то не забувайте про вживання великої літери. Її відсутність наштовхує на думку, що Ви закинули оригінал в автоперекладач, можливо, зробили деякі корективи—і все.
«Речний» —слово дуже давнє, давніше, ніж «димка» ( димка- застаріле слово, українське). «Речний» аж ніяк не вписується в канву із ангелізмами. Давнє українське слово в тексті, в якому явне засилля англійських слів! До речі, англійські слова, як і русизми,—це паразити, яких треба намагатися уникати.
Переходимо до синтаксису.
…сміється на вітрі й лунає…
…розсідлують коней і спльовують…
…він покінчив з минулим і тепло поглядав…
У всіх реченнях з такими фразами є помилки:в них коми не потрібні. Запам’ятайте:між двома однорідними членами, які з’єднуються сполучником І, кома не ставиться.
…Там…губиться ваше життя і задихаються мрії… Кома перед І також зайва, оскільки це складносурядне речення з спільним другорядним членом (там).
