Ми ще згадаєм цю війну;
Страшну і нищівну і невблаганну,
Й дитячу першу сивину,
І кульову дитячу рану.
Ми не забудемо війну,
ані у снах, ні на яву,
вона ще довго буде жити,
і в наші спогади ходити,
і перетвориться у жито…
У борошно в млинах війну,
Зітру, навіки, цю біду.
Засію поле хлібом чистим,
і відбудуємо міста,
вони засяють, як намисто,
як зайчик сонячний зі скла,
заграє промінцем надії,
пробудить потаємні мрії,
у затишку мого села,
мого дитинства чарівного,
я жив там, відчував, любив;
і перше українське слово,
і запашну солодкість жнив…
Цю дитинку, цю дівчинку вбили разом з родиною карателі, нелюди російські окупанти у Новій Каховці на другий день вторгнення...
Смерть рашистським окупантам.
Україна переможе!!!
