Зо шість тисяч колючок
Має сірий їжачок.
Він на них (і залюбки!)
Носить яблука й грушки.
Фрукти любить, та однак
Не відмовиться ніяк
Від жучка чи слимака,
Хробачка чи павука.
Жабу також з’їсть охоче.
Змійку іноді захоче
Пожувати – ось вам вість!
Скорпіона навіть з’їсть.
Виспиться за день в норі,
Вийде о нічній порі,
Носом довкруж поведе,
Харч за запахом знайде:
Гриб, ожину чи мокрицю.
А як вовка чи лисицю
В лісі стріне їжачок,
М’ячиком із голочок
Зробиться, навтікача
Пуститься. Від пугача
Не поспіє до нори,
Нападає птах згори,
Не боїться голок він,
Має луску, наче дзвін,
На своїх міцних лаписьках.
Птах пугач для їжачиська –
Справжнє лихо. Тож вухатий
Завжди десь побіля хати
Крутиться. Знайшов харчі –
В дім вертається мерщій.
Їсть багато він, не трішки.
У холодну пору в ліжку
Десь приблизно зо пів року
Спить собі. І навіть оком
Не змигне в пітьмі нори.
В час цей губить всі жири.
А як встане, вгледить квіти.
Буде нюхати й радіти.
