***
Згадати все, уже давно забуте
Розвіяне осінніми вітрами
В заку́тках пам’яті, здавалося, замкнуте
Усе, утрачене колись між нами
Той черемхо́вий сон в заквітчаному травні
Той запахущий дивний граноцвіт
Здаєтьcя ніби й не були наcправді –
Усе згубилося в тумані літ
І тільки деколи у тихім надвечір’ї
Весняний подих звідкись прилетить
І спомин птахом у барвистім пір’ї
Десь над деревами прошелестить
І зачудовано вслухатимешся в звуки
В рапсодію вечірніх сновидінь
І буде дивне відчуття розлуки
З чимсь дорогим й незримим, наче тінь
…Згадати всe, що вже не повернути,
Що промайнуло птахом крізь життя
Ще хоч би раз твій сміх почути…
І попросити в бога забуття
***
Гарний вірш. Душевно... 
