Прокинувся світ, муркотить, м’яко топче животик.
Далекий трамвай щось простукав в перетинки сонні.
Предмети із темряви сходять химерами готик.
В мені проявляється всесвіт чужий і знайомий.
Ввірвався в вікно свіжий подих вологи повітря.
Арабка звичністю тішить, робу ста смакує.
Спрацьовує тіло-приймач на розкладення світла.
Лиш це відчуваю, та знаю, що й інше існує.
