Гірка й бентежна мамина сльоза –
Це з нею все життя її стікає
Відтоді, коли стала колисать
Своє дитя й аж поки серце затихає.
***
В житті усе-усе закономірне:
Природа, люди, доль рясний букет,
Твій шлях, чи правильний, а чи невірний –
Він – твій – монарх ти, чи монах-аскет.
***
Даруючи життя людині,
Бог не назвав його мети,
А тільки, виліпивши з глини,
Сказав:
– Все інше створиш ти!
І творить кожен з нас, що може:
Будує дім, чи садить сад,
Чи, вибравши подружнє ложе,
Дітей народжує – вже сам.
***
Людині жить неправедно негоже
І плакатись при всіх даремно теж не слід,
Бо марні сльози лиш брехню примножать,
На язики коли потраплять довгі й злі.
***
Простить – не означає – все забуть –
Відсутній термін в пам’яті – «табу».
***
В нас кожна мить – то часточка життя,
Хоч ти і світ – одвічна суєта.
***
Занурити слова свої у кожну душу,
Щоб, як зерно, могли там ізійти,
Щоб люди не були сліпі, байдужі,
Своє призначення в житті могли знайти.
У цьому сенс тепер мого життя, мій друже,
Й мене за це, прошу, не осуди!
***
У кожного із нас свій хрест і та Голгофа,
Котра терпляче так чекає нас.
Поет чи бомж ти, бізнесмен чи профі,
Нікого не минає судний час.
***
Ганна Верес (Демиденко).