Давно то було, коли й не сказати.
Парубок жив, не виходячи з хати.
Мед полюбляв та смачні калачі,
Боки свої зігрівав на печі.
Якось до нього постукали в двері
Старці убогі, глухі мов тетері.
Він їм волає: З печі не встану!
Гатять, не чують, безперестану.
Тупнув, схопився на ноги Ілля,
Аж задрижала навколо земля.
Було повідомлення в того екскорту,
Що час вже покинути зону комфорту.
Водиці посьорбав, почухав живіт
І мовив: як треба, підкоримо світ.
От ким би то стати, де маю талан
Подумав Ілля натягнувши жупан.
Пішов... і ось чує пронизливий свист,
О, може я за признанням дантист?
А той свистопляс в нас розбійником був,
Але от про Муромця вперше почув.
Тепер шепеляє та слізньки ллє,
Міркує хлопак: Дантист не моє!
Їде неквапом, чогось зажурився
Кінь ось за камінь який зачепився.
Але не проста була каменюка,
Напис що майже укрила пилюка,
Він прочитав і наморщив чоло,
Бо там написане дивне було:
Привіт, подорожній! Сам обирай,
Прямо - на тренінг: Загублений Рай.
Праворуч - стрилятимеш як Купідон,
Ліворуч - склепаєш червонців мільйон.
Почухав потилицю бравий Ілько,
Багата самотність, чи муж безштанько?
А може потішить воронячу зграю,
Та поперед батька потрапить до Раю?
Тоді ж до якого прибитись порогу?
Так варто свою протопкати дорогу!
Дарма що не рівно і в чубі реп‘ях,
Та в долі для кожного власний є шлях.
Й поїхав Ілько без страху між стежок
Жить розумом власним - до успіху крок.
Гарна розповідь, Ірин Ко. Це ви точно відзначили, що порадників різних знайдеться - хоч греблю гати, як то кажуть, але без власних думок тут нічого гарного не вдієш. Як ще Андрій Макаревич співав:
И как повернуть туда,
Где светит твоя звезда.
Ты выбираешь раз и навсегда.
Ну, зовсім однакових історій взагалі ні в кого не буває. Але ж вибір з кільхок стежок і там довелося робити. Просто стежки ті трохи іншої наповнюваності.
Це ви точно відзначили, що порадників різних знайдеться - хоч греблю гати, як то кажуть, але без власних думок тут нічого гарного не вдієш. Як ще Андрій Макаревич співав:
Але ж вибір з кільхок стежок і там довелося робити. Просто стежки ті трохи іншої наповнюваності.
Гарна розповідь. Та в кожного свій шлях! 
