/ Вірш написаний від імені чоловіка, надихнула картина французького психолога-художника CYRIL ROLANDO./
В очах, між чарів, смутку поволока,
Здригаєтесь від будь-якої фрази.
Чому з'явився сум гіркий, глибокий?
І хто Вас, незнайомко, так образив?
Чуттєво-ніжний ангел, біла муза,
Ваш магнетичний погляд брав гіпнозом.
Та в ньому зараз вгледіти боюся,
Інакший блиск... ці безпорадні сльози…
Візьму свої я найпалкіші вірші –
Росу печалі та тривоги витру.
Щоб в очі ті, для мене найгарніші,
Влилась промінням сонячна палітра.
Всі негаразди розчиню в повітрі,
Глибокі рани, знаю, зникнуть з часом.
Прошу Вас, просто у добро повірте,
І вибачте тому, хто так образив.
Браво!
Візьму свої я найпалкіші вірші –
Росу печалі та тривоги витру.
Щоб в очі ті, для мене найгарніші,
Влилась промінням сонячна палітра.
Так тримати, Мариночко!Удачі!
Браво! 
дякую, пані Ніно! 
щиро дякую, Катрусю! 
