В темнім небі ночі зорепад палав,
Мрії і бажання в далі забирав,
Зорями мережив в темряві нічній
І в яскравих іскрах гаснув в далині.
У серпанку місяць срібний випливав
В просторах небесних тихо мандрував.
Пелена вечірня землю огорнула
І в її обіймах природа заснула.
Вогкий запах жита на колючих стернях,
У важкім колоссі на достиглих зернах.
Житні снопи в полі вітер провівав,
Над потічком тихим гіллями гойдав.
Місток невеликий у полях квітучих,
Серед верб високих у травах пахучих.
Польова дорога у дрібнім камінні
Стелиться додому в місячнім промінні.
Звук тривожив тишу у саду далекім.
Падали у трави яблука-ранети.
Жабів хороводи із боліт лунали –
До самого ранку співи не вщухали.
Місячне проміння омило красою.
Падали тумани срібною росою.
Журавель криничний у саду темнів –
З відром поржавілим вітер гомонів.
В просторах далеких світилися зорі,
Розсіялись в небі, мов зерна у полі.
За обрію ранок уже виглядав –
І в теплім промінні день новий настав.
