Не спиться в зреченні щоденнім в ніч,
Якесь чаклунство в серце і до віч -
На тебе подихом холодним мім
І щось важливе в погляді німім…
І мозок – наче стиснений рукою,
І досі невідомий вбивчий чіп.
Протистояння в тім нерівнім бою –
Страшніш, ніж жахів найкрутіший кліп,
Що в часі виткався уже канвою.
Хтось скаже: боротьба з самим собою…
Десь оступився, випав за поріг,
Забувши про баланс і рівновагу…
Оголює вже місяць гострий ріг
І ледь підморгують «небесні ваги»
Лиш ти шукаєш вічний оберіг,
А Бог ступив давно на твій поріг.
15 серпня 2017
(с) Валентина Гуменюк
