Казали : "відьма - без емоцій , без слів"
Казали : "та, що наперекір сильна."
Ти знаєш, мила, ти лиш повір
В душі у відьми зовсім не спокійно...
Казали: "відьма ! усмішка і хист!"
Граційно йде по лезу застережень..
Ти знаєш, насправді, замало очей,
Щоб судити про внутрішній стержень
Кричали: "відьма! "Мовчки і без фраз
Палили полум'я на "добре діло"
Ти знаєш скільки ножів за раз
Проходили крізь її душу і тіло?
Ти знаєш скільки шипів занесло
В босі ноги- біль і помилки
Відьма заплаче? Хм, тільки не вір...
Все ж заживе, зарубцюється, зникне
Ні, покоління суддів і богів,
Так засудили ,що самій аж огидно
А у очах:"допомоги не проси,
Вмієш справлятись одна , ти ж сильна......"
А ми поглянем збоку , не кинемо круг,
Будеш топитись , пірнати й стонати
Це ж такий світ: видовищам пік....
Це ж така мить, що час виживати.
Ні, покоління суддів і богів
Краще , як відьма - самотність і віра .
Краще одній йти по темряві днів,
Чим бути залежним від вашого діла.
