ХТО, УКРАЇНЦЮ, ТИ В ВІКАХ?
Мов марення, таке життя.
Мина воно чи ще триває,
Але розради щось немає ,
Бо волі серце не знайде
У цьому закутку ідеї.
Та й поруч бродять Моісеї
І водять паству у степах
хТо, українцю… Ти в віках?
Тебе ніхто вже не пізнає,
Народе , той, що жив у раї,
Та Рай пропив і кров свою
І я ту кров добряче п’ю.
Бо не роблю, що в Заповіді
Мені прописано у житті.
І знов іуди , правлять ті...
Які народ отой топтали
Та його душу спопеляли
А тіло брехнями пекли
Вони ізнов тут...! прийшли
Довершить справу.
Ой.. як гоже , вона душі їх,
Підлі рожі... такі ж, як і були - тупі.
Середньовічні Ви каліки
В історії бридкі й безликі.
Хто Вас згадає - плюнуть має
І буде так не раз, не раз...!
Ви мислите ... «скували нас»?
Але насправді все іначе!
Не може стерво бо, собаче...
Тривати вовка у кутку.
Ще буде сила на Віку, Вкраїнському..!!
Бо в нашім Раї Вам місця не було й не має!
Анфіса Букреєва-Стефко, нашадок Гетьмана Б.
