Зацвіли в долині польові ромашки,
Ніжні і тендітні квіточки біленькі.
Їм пісні співають гамірливі пташки
І гойдає вітер голівки маленькі.
Іх цілує сонце , дощик поливає,
І вмиває личко ранкова роса...
Вони такі гарні,коли сонце сяє...
І коли заходить...Яка ж то краса!
Промінці грайливі зранку іх вітають,
Пелюстки міняться в ранковій росі.
Вітерець подує , голівки схиляють
І кружляють в танці, як в казковім сні.
Наче балерини у спідничках білих,
Жовта серединка , як сонце сія!
Між трав-оксамитів купками присіли,
Вся у білім цвіті матінка-земля.
І хвилює море білих ,ніжних квітів,
Милуюсь красою я серед полів...
І , здається,сонце ще ясніше світить,
І весь світ від щастя ,ніби захмелів.