Пробач за те, що ти не мій,
А я не можу бути тою
Кому даруєш погляд свій
Наповнений коханням і жагою.
Пробач, що холодом зими
Заповнюю розжарені серця до дна.
Собі лишаю тільки сни.
Тобі лиш губи з присмаком вина.
Пробач, що я тепер не та
Якою ти колись мене зустрів.
Що у очах нестримна самота,
А на вустах палючий холод слів.
Пробач за те, що я була,
Що квіткою у серці проростала.
Та мабуть досить. Йду. Немїа.
Я наче сніг в руках розтала...
Як сльози, капають додолу
Уривки спогадів про нас.
Ти певен будь, що вже ніколи
Побачень наших не настане час.
