Рідна мово моя українська,
Милозвуччя правічних лісів,
Некультурна гові́рко поліська,
Ти для мене лунаєш, як спів!
По моєму житті простели́вся
Шлях із сином російських дібров.
У свідомості тісно сплелися
Дві найкращі, могутні із мов!
Це не суржик, пуста плутани́на,
Це зв'язок двох культур, тисяч слів!
І наш шлюб – це кохана дитина,
Що родилась від кращих батьків!
Твій народ обзивають «кацапи»,
Мою націю кличуть «хохли»…
Нам на те не потрібно зважати!
Найміцніший народ – я і ти!
Бідна та людина, яка не читала Пушкіна, Толстого, Шолохова і багатьох іншиж класиків. Як можна заборонити мову? Найцінніший у вірші останній рядок. Мій батько був росіянином, мати - українка, нам п"ятьом, уже літнім дітям, і в голову не приходило, що мова може бути приводом до ворожнечі!
Не зважайте, то як пил на сандалях.
Сили зла таке людям помутніння в мізках зробило, що вони не замітили, як і самі стали злі.
Твір Ваш особистий щирий. Наповнений любов'ю.
Запрошую прочитати мій вірш " Язык не виноват"