Ти шепочеш,
торкаючись вуха губами
ледь відчутно,
неначе метелик чи подих.
Та я чую слова,
та усе між словами...
Я їх вгадую, мила,
завчасно, на подив.
Я вгадав, що в очах твоїх
щастя багато,
більш ніж зірочок
в небі нічному,
та квітів
у лугах; видають,
як у полі багаття,
найкоханнішу,
най... Найщасливішу в світі.
Ти шепочеш, що в тебе
від мене удари
пропускає серденько,
а то завмирає,
чи зривається раптом
у небо, за хмари,
без страху, наче крила
пташинії має...
Ти шепочеш,
що в тебе
від мене тремтіння
пробігає ні з чим
незрівнянне у тілі.
Перебив я вустами
твоє шепотіння:
«А у мене від тебе
мурашки по шкірі».
Дуже гарний вірш! Леоніде, мені дуже приємно, що у Вас почали з"являтись вірші, написані українською мовою. Це радує. Я вчора заходила на ПБ, то бачила, що Ви видалили свою сторінку. Це Ви давно звідти пішли ?
Я свою сторінку не видаляла, там вона і вісить, але я туди не заходжу. Просто дійшла до висновку, що то не моє і мені там не місце. А Ви чому пішли: це було виважене рішення, чи просто "дістали" ?