Іду я за околицю
у росу...
Душа ж бо моя проситься
у красу...
А там дороги стеляться,
як колись...
І мені крикнуть хочеться:
зупинись...
Так жаль, що неможливо,-
час спинить...
Хоча бува й нестерпно
людям жить...
Чи хтось мене почує,
а чи ні,
Про що душа віщує
навесні...
Весна ж усім всміхається,
і мені,
І в мріях загадається:
так, чи ні...
А очі мої дивляться
у блакить...
Й журитися не хочеться,
просто жить...
Весна ж бо вже чарівная,
ось прийшла,
Весела і сумлінная,
й не німа...
Погода теж не хмуриться,
бо ж весна...
В думках і віра крутиться
весняна...
Вертаюсь я з околиці
із добром..
Іду по своїй вулиці
із теплом...
Ловлю красу весни я
в кожну мить...
У її ж бо чарівності
легше жить...
Захожу із надією
і свій двір...
Готова обігріти я
увесь світ!..
Радіймо весні! 
Дай Боже,щоб все було добре! 
