Кононко Сергій Олександрович (18.08.1982 – 26.08.2014). Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор». Солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» Луганської області, псевдо «Обухів», «Обух», «Тор». 26 серпня 2014-го Сергій з айдарівцями їхав в УАЗі, яким Василь Пелиш вивозив важко пораненого в живіт побратима до найближчої лікарні у Хрящуватому. По дорозі на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка. Виявилося, що він потрапив у полон. Перебував у списках зниклих безвісти. Похований у Обухові (Київщина) у березні 2019р.
Синок цей довго не вертавсь додому.
Не раз – не два знімались ДНК.
Пробігло кілька літ уже потому,
А вивела на слід його… рука.
Там «Слава Україні!» збереглося.
Воно бісило ворога найбільш.
Від катувань посивіло волосся,
Як п’яний кат в обличчя прохрипів:
«Нікто єщьо живим нє шьол отсюда.
Ти тоже. Твою руку отрублю!»
«Рубай, – гукнув боєць йому, – Іудо.
Любив я Україну і люблю!»
Бог бачив муки ті страшні солдата
І від побаченого раптом сам… знебувсь.
Як міг він цьому покидьку віддати
Того, хто вів за волю боротьбу!
Сніги зійшли… Сергій навіки вдома.
А з ним і… татуйована рука.
Там «Слава Україні!», всім відоме,
Що стало свідком слави вояка.
17.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
