Тріщить мороз, мете хурделиця.
Зима згадала про свої права.
Блискучий сніг землею стелиться,
Пухнаста ковдра все навкруг вкрива.
А самота замерзла на дорозі,
В якій би тут зігрітися душі?
Але її пустить ніхто не в змозі,
Вони для самоти усі чужі.
Ти не впускай у душу, хай блукає,
Як впустиш, то вже буде назавжди.
Бо хитрощі свої так добре знає,
Вона існує тільки для біди...
Гони її по бездоріжжю в шию,
Тернистими шляхами протягни.
Я впевнена: так зможеш, ти зумієш.
Та мрію не підводь, і досягни!
Дуже гарно! Самотність, то ознака осені...,тож зима нині,а попереду весна...Стрічаймо сонце,їз його цілунками...Хай кине нам для втіхи жмут золота...Й наступить довгоочикувана пора...