Ти сьогодні чомусь зажурилась,
І усмішка пропала з лиця,
Випадково назад оглянулась,
І змінилася миттю хода
Ти дивилась на когось так пильно,
Чула сміх що летів крізь роки,
І у грудях щось так защемило,
Наче лезом по серці пройшли
Ти згадала усе до хвилини,
Ніби була тобою не ти,
До батьківського дому стежини,
Ну і тих яких більш не знайти
Де поділася крапля шаленства,
Чом дорослі такі ми нудні,
А найкращі у світі знайомства,
Забирають від нас літаки,
Постояла хвилину чи двадцять
Покотилась тихонько сльоза,
Я за все тобі Боженька вдячна
Що хоч трішки я з ними була...
VDYACHNA
Чарівні і зворушливі почуття у цьому прекрасному вірші! 
