Час пролітає над Подолом,
минув день – сяють ліхтарі,
люд різночинний вулицею ходить,
будинки проминає, лавки і ятки.
З боргів як утікать поволі,
бо стануть швидко доганять,
як хочеш жити не по долі,
пилюку в очі пнешся насипать.
Давно історія знайома,
вона щоразу іншою стає,
коли кулісу відкривають,
театр виставу розпочне.
Буває зірочка велика,
бо роль велика їй така,
а ще і зірочка маленька,
і тут велика недарма.
Велика то, звичайно, - Проня:
плювати в борщ собі не дасть
і можна посміятися доволі,
із ситуації покепкувать.
А неочікувана зірка – Химка,
ніхто у гримі не впізнав,
наче опудало, не дівка,
що на городі хтось поклав.
Чудовий образ характерний,
але вінок з неї зніміть,
хоч образ є отой кумедний,
але віночком не смішіть.
Актори старші пречудові:
і погуляти, й заспівать,
кумасі енергійні й гонорові,
то ж кумоньок не зачіпать.
А висновок був незвичайний,
душа попросить, не мине:
що бойова тут зірка – Проня,
і Голохвостий із нею не пропаде.
14.11.2019.
Світлина автора.
Комедія “За двома зайцями”
за М. Старицьким,
режисер Орест Пастух, вистава
Івано-Франківського національного
облмуздрамтеатру.
