За які непрощені гріхи, за яку таку страшеную провину,
Тисячу нескінчених років - кров'ю Бог карає Україну?
Де? Коли зробили хибний крок? Чим перед тобою завинили?
Тищі тисяч відданих синів - ні за що лягли у домовини...
Працьовитих та завзятих до ріллі, вміючих у полі все робити,
З найродючим чорноземом на Землі
Спухлих з голоду в ту Землю хоронити...
Маючих прекрасні голоси, наче щебіт солов'їний мову -
Лиш співаючих одні сумні пісні, про нещастя, горе та діброву...
Що скажи зробили ми не так? Чим своє майбутнє загубили?
Що не маємо ми щастя у віках,
і лишень кругом одні могили...
Скільки нам свій Хрест іще нести?
Скільки болю треба пережити?
Щоб змогла наша країна розцвісти?
Щоб почали мирно й гідно жити...
За які непрощені гріхи, за яку таку страшеную провину,
Тисячу нескінчених років -
Люди ми караєм Україну?
Березень. 2019
за дурість нашу, Олександре! 
