Мене шукаєш ти в моїх віршах,
Звичайній римі та у кожній прозі,
Блукаєш по написаних рядках,
Гадаєш, що душа як на долоні.
Блудниця, відьма, грішниця, свята,
Втрачаєш розум, хто я поміж ними,
Читаючи гадаєш, що летить душа,
А в іншім творі, що лежу без сили.
Сьогодні плачу, завтра вже сміюсь,
Перевертається в очах твоя уява,
Бо на колінах молюся і тут же я грішу,
І знову в бісовій спокусі наче Єва.
Поміж рядків, шукаєш де мій гріх,
Малюється забарвлена картина,
Все перечитуєш й шукаєш де я є,
Бо в іншім творі я мала дитина.
Скажу відверто, вже не знаю я,
В якім рядку жила, а де брехала,
Мені не вистачить і два життя,
Прожите все, що в творах написала.
Людмила Петрова
ІНКОЛИ ЧИТАЧІ НАШІ ТВОРИ СПРИЙМАЮТЬ ЯК АВТОБІОГРАФІЧНІ
Лю відповів на коментар Не Тарас, 10.05.2020 - 12:43
мене особисто це дратує коли мене шукають між рядками, тоді взагалі не хочу нічого писати. Благо, що особисто я навчилася читати вірші інших поетів і не надягати їхній поетичний настрій на них особисто. дякую за коментар
Вірш гарний, сподобалась Ваша відвертість. 
