На причілку сердечних історій
Я собі намалюю, зазвичай,
Два сердечка, пробитих стрілою,-
Може бродить по світу десь лицар...
Мо" шукає свою Дульсінею
І втомився змагатись з млинами...
Я росла, гордий лицарю, з нею,
Вона й досі блукає між нами
Два сердечка - шедевр від помади,
На люстерковім скельці залишу...
Вже не ті в Дульсінеї принади-
Дульсінея обожнює тишу...
Та як схочеш послухати серце,
Що в тривозі клекоче нестримно
На вітри, вибиваючи скерцо,-
(Одинокому боязко зимно) -
Ти почуєш в тій музиці тугу,
Присмак солі і шал сніговіїв
І любові - розпатлану хугу,
У якій ще заховані мрії.
Н.Карплюк- Залєсова
16.11.18.
І