Не знаю вже, про що мені писати...
Все, що хотів сказати - я сказав,
І залишається лише чекати,
Щоб для нових ідей вже час настав.
А що, як інших я ідей не маю?
Ніщо не відбувається в житті,
І пишу лиш про те, що відчуваю -
Нових немає в мене почуттів.
Про це писати вже нема бажання,
Одні і ті ж слова, цілі рядки:
Самотність, нерозділене кохання
І безтолково прожиті роки.
Лиш думаю, навіщо все це було?
Навіщо я колись це все почав?
Але вже ті часи давно минули,
Тепер поетом я себе назвав.
І вже, мабуть, писати буду завжди,
Кудись потрібно вилити думки,
Бо як Орфею душу я продавши,
Колись перо торкнулось до руки.
В віршах моє покликання і доля,
В віршах себе знайшов і загубив...
Немов стою один я серед поля
І, знаючи дорогу, заблудив.
І відчуття, що все давно скінчилось,
Немає більше страху і тривог...
Покину все, бо так мені судилось,
Колись напишу власний некролог.
Мене вам не потрібно пам'ятати,
Достатньо в кожного проблем своїх -
Вірші ж мої розбийте на цитати,
І згадуйте ви не мене, а їх.
20.08.19