Великий Бог. Лунає грізний шелест,
Розмова зір дедалі вже стихає.
Спішить до Себе Сам назустріч стрімко,
Туди й потоком люд малий стікає.
Я слово Твоє, Боже, пам'ятаю,
І Твої книги, як життя приділ,
До них цікавість виявляв немов
До вивчення краси жіночих тіл.
В хмаринні два птахи лепечуть п'янко,
Всі пісні радощів й душевних мук,
Благословиш чи Ти, чола торкнувшись, Боже?
Якою з своїх сотень тисяч рук?
Займеться Порожнечею весь світ -
Пророцтва слово у Небесній чарці,
Земля із небом зтліють за вікном,
Мов квіти ранку, спалені в цигарці.
То хто ж, мені скажи, був Ти, в якого
Легкий дотик вже й повік не збути,
Прапервнів барви струмом линуть з тіла,
Матерія чи вітер?
Бог чи Будда?