Я загубив себе у цьому світі
Без тебе, без свого того майбутнього.
То ніби у чарівних диво-квітів
Забрали кольори усі присутні,
Зірвали, просто лише для забави,
Лише в петлиці поносити хвильку,
В чиюсь косу старанно так вплітали,
Розвіявши майбутнє дуже хитке...
Я загубив себе у цьому світі,
В думках з тобою в пам’яті вмираючи.
Крихке єство, крихке навіть повітря
Ставало, всі емоції вбираючи,
Немов піском мальоване майбутнє
Знесло життям, дощем, німою повінню,
І вже здавалося усім присутнім,
Що те й раніше більше було порізно...
Мабуть здавалось... Навіть спільні діти,
Що в мріях були щастям оповиті...
Та загубив себе у цьому світі
Без тебе, намагаючись зігрітись...
