Якщо ви подивитесь із висоти польоту,
Давнє місто відлетівши, мов листочок від гіллі,
Його рідна сірість буде щемко вас колоти,
І кудись нестимуть спокій суму кораблі.
Якщо ви лишень поглянете задумливо на небо,
На яскраве небо із похмурої і чорної землі,
Ви відчуєте що вам нічого більше вже не треба,
Тільки хмари, що пливуть немов ескадри кораблів.
І якщо насмілитесь покинути розпечені асфальти,
Вам пташки співатимуть в невидимій далі,
І тоді ваші уявні фантастичні кіпри й мальти,
В нереальних хвилях заколишуть мрії-кораблі.