П’ю повільно на стиглій малині настояне літо,
Доки липень купається в ягідних мріях полів,
Дикі бджоли збирають нектар й заціловують квіти.
В синім небі закохана пара пливе журавлів.
Розкриває долоні у сонячних променях спека,
Забирає в обійми гарячих розпечених днів,
Тільки хмари на небі крилом ледь потрусить лелека,
То омиє всю землю у теплих краплинах дощів.
Непомітно на обрії зазолотилося поле,
Сині мальви всміхаються ніжно у стиглих житах
Десь шепочуть над річкою зеленоокі тополі.
Ця середина літа така ще солодка на смак.
Зарум’янений степ іще повниться чортополохом,
Ще любистком заквітчана стежка біжить через гай,
Ще чорниці в лісах не минула солодка епоха,
А увечері п'ється настояний липовий чай.
І так хочеться хоч би мить зупинити хвилинку
Відпочити від шуму, без сумнівів, болю і слів…
Теплий вітер легенько гойдає тонку павутинку
І тихенько шепочуться квіти в зеленій траві…
все таке рідне і зрозуміле... 
