Якби не ти, я б зовсім не розквітла…
З тобою лоскіт в грудях відчувала,
Та ти обрав за мене берег світла,
А сам лишивсь на темному причалі…
Якби не ти, не вірила собі і в себе,
Ти дивував умінням так любити,
Та прагнучи руками взяти небо,
Ти забував, що треба дух ростити…
Якби не ти… То мабуть був би інший,
Та я й тобі сьогодні оду витчу,
Ті сторінки гортати часом смішно,
Та може хтось складе з них мудру притчу.
Якби не ти! То менше б жалкувала,
І вальс зі спогадів лунав би трохи рідше…
Всьому свій час. В твоєму не бувала,
А ти з мого, переступивши, вийшов.
Якби не ти! Я б вкотре не проснулась,
І до глибин душі б не докопалась!
Ти будеш піснею, котра одвік не збулась,
І будеш зернятком, котре пустило парость.
Якби не я? Чи ж ти тужив за мною?!
Чи я в твої безхмарні сни приходжу?
Бо я живу, лишаючись земною,
А ти живеш із серцем замість ножен...
Прочитала кілька Ваших віршів і отримала насолоду. Надзвичайно гарно пишете. 
