Колиска моя, ненька Україна,
Ліси, поля, озера і гаї,
Для мене в світі ти одна єдина,
Тобі співають оду солов`ї.
Ромашки ніжно горнуться до мене,
І маками усіяні поля,
А навкруги все молоде, зелене,
І виглядає сонечко здаля.
Світанок зазирає у віконце,
Цілує у медовії вуста,
Твоя усмішка лагідна, як сонце,
Волосся – як пшениця золота.
Усе навкруг буяє і радіє,
Як добре знать, що це моя земля,
Нехай ріка моя не обміліє,
І серце тішить пісня солов'я.
Колиска моя, ненька Україна,
Щаслива, що живу у цім краю,
Для мене ти найкраща і єдина,
Тобі я віддаю любов свою!
(Скореговано 09.08.2019 р.)
я маю на увазі те що дехто народившись українцем
з часом забуває про свою маму і неньку Україну
стаючи малоросом що занехаює в собі українське
починаючи з рідної мови пашталакаючи на язике
Я люблю своє коріння, свою мову і рідну Україну, але не вважаю за зраду говорити і писати іншими мовами. Чим більше ми знаємо, тим мудрішими стаємо. З найкращими побажаннями до Вас, Володимире! А ім'я то яке! Володар світу (Владыка мира). Посміхнулась. Всё буде добре!