чомусь сум поселився у душі
усе в порядку і причин немає
а серце наче плаче в самоті
лиш тиша ніжно плечі обіймає
маленьке, зовсім непримітне свято
і начебто причина порадіти
та думка промайнула винувато:
"о, як же швидко підростають діти"
ще "вчора" тільки народидась
беззахисним таким клубочоком
на світ уперше подивилась
і голос пролунав дзвіночком
сьогодні вже стоїть дитя на сцені
читає віршик, дякує батькам
дарує вчительці слова приємні
так щиро посміхається всім нам
а "завтра" - зовсім вже доросла
батьків і рідний дім покине
лиш буде приїжджати в гості
на зустріч щастю в світ полине
Дууууже швидко час летить!!! Занадто швидко((((. Часом кричать дома, я скажу: " не кричіть вже", а потім думаю:"кричіть,кричіть", бо без того у тиші можна застрелитись