Знаєш, любити мене -
Це не дуже хороша ідея.
Тимчасовий я, сонечко,
Наче веселка у дощ.
Біль розставання мине.
В сарафанчику, дівчинка-фея,
По бруківці зацокаєш
Київських вулиць і площ.
Зможеш забути, повір.
А моя щемна згадка про тебе -
Із легкою гірчинкою
Вермут, вино з полином.
Світло замріяних зір
Швидко тане в ранковому небі.
Витри очі. Сльозинками
Хай не затьмариться сон.
Там, де проляже мій шлях,
Ні бруківки, ні площ, ні фонтанів.
Мов собака здичавілий,
Зуби війна вишкиря.
Усмішки тінь на устах,
І в сльозах - невимовно жадана.
Тільки ж серце стужавіло,
Хоч помилуюсь здаля...
Важко писалося - відточувала довго
