За чашкою кави ми довго мовчали,
По вікнах кав'ярні збігав сірий дощ.
Дивилися в очі, а слів не пускали,
Хоча і тягнулись долоні, мов хвощ.
За чашкою кави, крізь роки страждання
Крізь роки мовчання, чекання і біль.
Ми просто мовчали про те, як кохали
І сипали далі на рани лиш сіль.