Дощі
Дощі,громи…нехай душа спочине
Вже червень на календарі
У травах коси проклали стежину
І новий Місяць явився угорі.
На горизонті виблискують заграви
Акації наразі відцвіли
В кожнім обійсті Піонії як пави
Схиляють свої квітки до землі.
Бо наше літо одноманітним не буває
Щоразу нам дарує неповторні відчуття
То барвами веселки грає
То посміхається як те дитя.
Я сподіваюсь…марні сподівання
Літо вже не поверне молодість мою
У тих садах де я пізнав перше кохання
Хтось інший продовжить молодість мою.
03.06.2019