Там де сварки, немає нічого,
Нічого, нічого кращого, доброго,
Там неможливо до істерик, жити,
Щось нове, більше, правильне творити...
Поганами ми люди, називаємся,
Необнімаємось, недружим, невітаємся,
Куди ми котимось, самі незнаємо,
Бо в кут глухий себе й когось, так безпощадно, заганяємо...
Неспокій нести, розрушати,
Совісті зовсім, немати,
- Кіндери - діти, казала тьотя Люда,
Сидів біля домів, великий пес, приблуда...
Ненавиджу себе і непрощу, ніколи,
Сковують мене окови,
Як на тварину я перетворилась,
У суєті, житті скитанному я розчинилась...
Незнаюча, невміюча, що ж дієш,
Так як ти лізти, думати так смієш,
Ти хто така і що собі ти возомнила,
Навіщо так зробила, підло поступила...
Вся в імпульсах вичитувала Ксюша,
Ще та була рішуча, штучка говорюча,
За справедливість билася, карала, воювала,
Як в полі бою, воїном крутезним, стала...
Усіх на місце ставити любила,
Непосидюча, мстива, похотлива,
Ну що ще тут вам можна дописати,
Таке воно, тепер піду, бо хочу спати...
- Гордий, як гусь і як скунс, вонючий,
Хитрий, як змій і як їжак, колючий,
Безжалісно кулачить і матюкається,
Огидних звичок, непозбувається...
Як кури, як півні і як індики,
- рота вонючого свого, стули,
Ти подивись на ню, як проститутка,
Сірі очка і заплакана, Анютка...
Алкаш скитається, як дикий звір,
- повір, повір, повір мені, повір,
Благала в нього жінка на колінах,
Відпочивав філософ, на Мальдівах...
ID:
827254
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.03.2019 05:45:39
© дата внесення змiн: 01.03.2019 05:45:39
автор: ПашкаPashka
Вкажіть причину вашої скарги
|
