Такий – сякий, в шеренгу не схотів,
Став збоку, ще й знущається словами,
А може навіть угадав,
Що там на ту шеренгу дві чекає ями … ))))
Були часи, коли і я шеренгами ходив,
І стукав гарно каблуками,
Я мабуть теж когось не раз смішив
Наївними дитячими думками …
Кричить вожак: за мною всі ідіть,
Я проведу степами і ярами,
Хто не піде, то ви його в’яжіть,
І теж тягніть туди кудись за нами …
Сіяв вожак пророчими речами,
Хоч вовком вив, а вимовляв словами,
Поплентались кудись інтелігенти,
Стали рабами слова продуценти …
Їм б зупинитись, озирнутись в боки,
Поглянути на вже прожиті роки,
І не боятись наодинці опинитись,
Хоч це загроза, тоді можна спитись …
Але не буду я махати прапорцем,
Знову ставати у стрункі колони.
І скористаюсь зброєю – своїм слівцем -
Не має щастя, де ростуть кордони:
Між тим, що думаєш і що, на жаль, сказав,
Що написав у стіл і що на стіл поклав,
Понурив голову, бредеш, куди не хочеш,
Кричи про це, а ти чомусь шепочеш!
Христос народився!
