Прийшла зима у білім теплім кожусі.
І навкруги все снігом срібним замела.
Стоять дерева сонні, в білому усі.
Зима з перлин їм сукні гарні одягла.
Намиста кришталевого їм начепила.
На сонечку ясному виблискує воно.
І бистру річку в кригу заманила.
А морозець розмалював мені вікно...
Зима із вітром-силачем усе кружляла.
Він з нею в танці поєднавсь, і під вінець.
Та все ж таки вона його причарувала...
Ось тільки б нам не поморозила сердець!
Ми в серцях своїх любов повинні мати.
А в душах наших - зберігать тепло.
І на кращу долю надію плекати.
І жити так, щоб нам не соромно було!
09.12.2018р.
Хай би не заморозила!
Ми в серцях своїх любов повинні мати.
А в душах наших - зберігать тепло.
І на кращу долю надію плекати.
І жити так, щоб нам не соромно було!
Zoja відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00