Такі швидкі, такі меткі дерева,
Куди не підеш - а вони вже там.
Несуть своє непереможне кредо -
Відкритість вічну небу і вітрам.
Міцна кора - продовження земної,
Із нескінченних зашкарублих ран
Гілки ростуть без помічі людської,
Шумить листків зелений океан.
Привітної, негордої породи,
Вони в душі не бережуть образ,
Прикриють вас у спеку і в негоду
Й від злих очей у ненадійний час.
Нікому горя, тиску не чинили.
Плацдармів не міняли легкома,
Траплялось падали, бувало, що й горіли,
Та в цім провини їхньої нема.
Такі надійні, сильні ці дерева,
Не поспішайте, люди їх рубать.
Земля для них - святих діянь арена,
Їм просто треба жити, а не ждать.
