Поч. 20 сек.
Музика саксафону лунає,
І музика ця за душу бере.
І те, що було прожите мною,
Перед очима повільно пливе.
Згадую чарівні карі очі,
Квітучі вишні в старому саду,
Як гуляли ми там до півночі.
І вперше сказав. Я люблю.
Музика саксафону лунає,
Наче бузковим туманом іде.
Струни серця мого зачіпає,
І пам'ять мою в юність веде.
В ті юні роки мої щасливі
Роки сподівань, та роки мрій,
Як непомітно ви так пролетіли,
А повернути вас немає надій.
Музика саксафону лунає
І музика ця за душу бере.
І те, що було прожите мною,
Перед очима повільно пливе.
Програш.
Зупинись, прошу тебе музиканте
І музикою душу мою не ятри.
Поглянь, по старому обличчю,
Солоні сльози починають текти.
Зупинись ти на мить музиканте,
І сумні ноти музики поміняй.
Та, щось таке радісне, та веселе,
Для мене сьогодні ще раз зіграй.
Музика саксафону лунє
І музика аж за душу бере...
Та роки спішать безустанку,
А старість поле своє жне.
О, щиро радий, що провідали! У Вас караще б вийшло, звичайно. Один чоловік написав мені колись, що я не поет, а митець. Та коли слухаю музику, то перекладаю її на слова так, як я то відчуваю. Хоч таланту на то, та запасу слів- мізер.